assassins_cloak: (Default)
2025-04-29 09:59 am

Епізод 485: Степан Пушик, 29 квітня 1991 року

Зі щоденника Степана Пушика (1944–2018), українського письменника, літературознавця, громадсько-культурного діяча, у 1991 р. – народного депутата України:

Був на базарі – купував насіння. І сталося тут: солдати підійшли до азербайджанців чи грузинів (очевидно, що з тих, які були у вірмено-азербайджанських і грузино-осетинських конфліктах). Один солдат запитав, в яку ціну гранати. Продавець заламав величезну (тепер лимон коштує 10 крб. за штуку). Солдат сказав, що таких грошей не має, і взяв один гранат. Ті, що продавали, вихопили з кишень газові балончики і пшикнули «черемхою». Два солдати закашлялися, заплакали. Тоді їхні товариші порозперізували ремені й почали хрестити наліво й направо спекулянтів. Фрукти падали з прилавків і котилися по землі, власники товару спочатку кинулися оборонятися гуртом, але врешті-решт порозбігалися, хто куди.

(Степан Пушик, З останніх десятиліть: щоденники Степана Пушика, Т. 1, 1988–1992 рр., за редакцією Ольги Слоньовської, упорядник Ганна Пушик (Івано-Франківськ: Місто НВ, 2021), с. 528)

Ілюстрація: будівля Центрального продуктового ринку в Івано-Франківську.


 
assassins_cloak: (Default)
2024-04-29 10:55 am

Епізод 120: Марія Башкирцева, 29 квітня 1878 року

Зі щоденника Марії Башкирцевої (1858–1884), української художниці й письменниці, яка мешкала у Франції:

Працюю з восьмої години ранку до шостої вечора, виключаючи лише півтори години, які йдуть на те, щоби сходити поснідати. Що може бути краще за правильну роботу.

Але щоб перейти до чогось іншого, скажу вам, що, здається, я ніколи не зможу серйозно закохатися. Я завжди, завжди відкриваю в людині щось смішне, і вже тоді кінець. Або якщо й не смішне, то ніякове, чи дурне, чи нудне – словом, вічно є що-небудь.

Але правда й те, що перш ніж я знайду людину, яка зуміла би заволодіти моєю душею, я не піддамся жодному очаруванню. Завдяки цій схильності – докопуватися в кожній людині до її недоліків – я зможу вберегтися від усіх Адонісів у світі...

До якої міри дурні люди, що прогулюються парками, і як мені незрозуміле це порожнє, тупе життя!

(Мария Башкирцева, Дневник (Москва: Рипол Классик, 2017), loc. 204 of 391, Adobe Acrobat Reader. Переклад з російської)

Ілюстрація: Марія Башкирцева, «Автопортрет з палітрою», 1880 р.