assassins_cloak | Епізод 48: Осип Зінкевич, 17 лютого 1967 року (Reply)

Зі щоденника Осипа Зінкевича (1925–2017), українського видавця, літературознавця, хіміка, у 1967 р. – мешканця Балтімора (США), директора видавництва «Смолоскип» та редактора однойменного журналу:

Збираю газети з України, цікавлюся рухом шістдесятників. Призбирав багато матеріалів, посортував і вирішив написати книжку про ті події. Писав кілька місяців ще минулого року. Перечитав рукопис і подумав: «Чи не зашкодить моя писанина тим в Україні?». Що робити, видавати книгу чи ні? Порадили мені звернутися до професора Григорія Костюка, одного з найбільших авторитетів у цій справі. Подзвонив, домовився, поїхав до нього і завіз йому рукопис. Розмовляли досить довго. Йому важко було зрозуміти, як це так, що я, за професією хімік, цікавлюся подіями в Україні. Пояснював, що хімія мене не цікавила і не цікавить, попав у хімію лише тому, що міг отримати стипендію на технічний фах. Залишив йому рукопис. А пізніше знову поїхав, знову мали довгу розмову. Він висловився за тим, щоб книжку видавати. Мав кілька зауважень до тексту. У книжці цитати лише з офіційних радянських публікацій, я нікому не приписую ані самостійництво, ані націоналізм. Ми обговорили справу назви книжки. Я запропонував, щоб книжку назвати «З ґенерації новаторів: Світличний і Дзюба». Він запропонував додати підзаголовок «У джерел модерної української критики». З таким заголовком і підзаголовком книжка видана, і сьогодні її привезли з Чикаґо, де надрукували цілий тираж.

(Осип Зінкевич, Щоденник. 1948–1949, 1967–1968, 1971–1976 (Київ: Смолоскип, 2016), с. 79–80)