![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Зі щоденника Олександра Несвіцького (1855–1942), українського лікаря, громадського діяча, у 1921 р. – мешканця Полтави:
Поляки, які жили в Полтаві, евакуюються до Польщі. Багато з них уникають мандрівки залізницею, їдуть кіньми, купуючи для цього коней і екіпажі, і шарабани (криті). За коня платили по 800 000 руб. На вулицях вигляд нашої інтелігенції вкрай сумний: бідно одягнуті, одяг зношений, потріпаний, обшарпаний, взуття стоптане, обличчя бліді, схудлі, знеможені. Не дивно при важких умовах життя, постійних злиднях, недоїданні й частому голодуванню. На кулішах, картоплі, каші й лише ячному хлібі не погладшаєш. Особливо важкостравна так звана шрапнель: каша з ячної крупи, яка роздуває живіт. Один мій знайомий брав на жарт своє харчування: «Іду вулицею і боюсь, що ось-ось піднімусь у повітря, як монгольф’єр, повітряна куля, – до того здутий живіт». Склянка молока – 300–400 руб., глечик – 2500–3000 руб. і більше, фунт м’яса – 500 руб., курка – 8000 руб., гуска – 25000 руб. Гас 1 ф. – 1000 руб., борошно – 6000 руб. за пуд, 1 ф. білого хліба – 2300 руб., чорного – 1300 руб., 1 ф. коров’ячого масла – 11000–12000 руб.
(Олександр Несвіцький, Полтава у дні революції та в період смути 1917–1922 рр.: щоденник (Полтава: Державний архів Полтавської області, 1995), с. 205–206. Переклад з російської)
