![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Зі щоденника Івана Бажанського (1863–1933), українського письменника і педагога, у 1917 р. – директора народної школи у Вашківцях тепер Вижницького району Чернівецької області:
Від ночі до полудня гримали рідко, але дуже сильно канони від заходу і полудня, здавалося начебто у Волоці стріляли. Попри те чути й глухі громи з північного заходу. – Рідке й глухе стріляння чути було вчера й передвчера. – Сегодня приходив якийсь (здається) офіцер до інспектора з заявою, що в школі буде уміщений військовий шпиталь корпусу, що стоїть в Станівцях, Бобівцях і инших тамошніх селах. Цей корпус, кажуть, прийшов з Ромунії сюди. З цієї причини випустили й цівільних хорих з тутешнього шпиталю, який тепер находиться не в суді, а в старостві. – І там буде шпиталь військовий. Хто знає, що нас чекає тут!...
Вчера читав я росийську газету з 6., 11. і 12. цвітня ст. ст. – Стоїть там, що Французи і Англійці – в Франції, Бельгії і в Месопотамії йдуть вперед, а про инші фронти не пишуть майже нічо. Також, що і Австрія предложила Росії точки дотично мирових переговорів. І Австрія не жадає й від Росії нічого; отже заноситься на скорий мир; однак поки що говорять канони.
Ілюстрація: Іван Бажанський з доньками Наталею та Олею, 1905 р.
