assassins_cloak | Entries tagged with грушевський

Зі щоденника Михайла Грушевського (1866–1934), українського історика і політичного діяча, у 1893 р. – професорського стипендіата Київського університету:

Не вийшло тоді, бо одібрав записку од М[арії] прийти безпремінно перебалакать про Плетневу – сю записку почув я наперед, але М. майже не була зі мною і я, вернувшись до дому, був у так тяжкому стані, що трохи не кричав. В суботу заходив на короткий час; вечір пропав, бо пішов з Стр[ижевським?] до О. Як. [Олександра Яковича Кониського]. Вчорашній [день] проседів у В[о]в[ків]; М. багато було зо мною, ми й балакали собі доволі добре, їздили вкупі до Лис[енків] поздоровляти з іменинами т[аке] и[нче]. Вчора й сегодня мині смущеніє з поводу хороби Стрижевського – щоб іти в Соф[ійський собор] т. и.; вчора не пішов навмисне, маючи на увазі такий характер справи про голе смущеніє, подав єго на [нерозбірливо] й молебен; сегодня зрану также щось кучило. Боже, помилуй нас!

(Михайло Грушевський, Щоденник (1888–1894 рр.), підготовка до видання, переднє слово, упорядкування, коментарі і післямова Леоніда Зашкільняка (Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 1997), с. 209)

Зі щоденника Михайла Грушевського (1866–1934), українського історика і політичного діяча, у 1908 р. – професора Львівського університету:

Стравив цілий день в ходженню перед дорогою по справунках – гроші виймав, міняв; в унів[ерситеті]. Заходив до бібл[іотеки] вже пополудні, і то нотатки забув. Потім засідав в Т[оварист]ві, але мало хто поприходив, богато стратив часу, а мало що зроблено. Кобринський здавав справу з консіліума (недільного) у Франка. Фр[анко] зачаївся, держався дуже підозріливо, казав, що зовсім здоров, нічого не бракує. Кобр[инський] і Малішевский признали, що треба його лишити як єсть, добре б було більше [влади], але Фр[анко]ва не позволяє, а її теж не можна силоміць забрати. Томаш[івський] не прийшов на жодне засіданнє.

(Михайло Грушевський, Щоденник (1902–1914 рр.), Т. 2, 1908–1914, упорядник Світлана Панькова, науковий редактор Ігор Гирич (Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2021), с. 162)

Ілюстрація: Михайло Грушевський у домашньому робочому кабінеті, Львів, 1904 р.

Зі щоденника Михайла Грушевського (1866–1934), українського історика і політичного діяча, у 1891 р. – професорського стипендіата Київського університету:

Учора з Дашк[евичами] ходили в Лавру; вернувшися – робив; до вечерні не пішов – ще попереду думав, що це краще одкинути, що тут більше форми як доброго; одначе, не пішовши, почував себе ніяково – зараз заходили усякі думки – меж ними така, що у горі пішов би й з радощів – а тепер залінувався, але я все таки не одстаю од попереднеї думки. Рабський дух страшенно в мені панує й мені дуже хочецця жити просто, й просто дивитися життю у вічи, не заглядаючи до свого календара. Вчора ввечері був Леонід [Добровольський], позавчора – Дашкевичи ввечері (вкупі ходили до церкви), а я в їх [був] вранці, а провівши їх, ще був (на закликання) до О[лександра] Як[овича] [Кониського] – тільки проседів не уступаючись в розмову, поспитав Грицька за єго справи. Йдучи звіти, потрапив на пожар і втік, щоб не з'явилася думка в огонь лізти. В п'ятн[ицю] відносив книжку О. Як., отак бігаю, чи гостей приймаю – се мині надає суму, думав, – що хоч влітку сего не буде!... Сегодня, як виїхали наші – тиждень – се мині трохи стало сором, що я не записую про них, але згаду[ю] я часто. І вчора рабський страх зараз на цю сторону почав мене бити.

(запис передатовано відповідно до григоріанського календаря)

Ілюстрація: краєвид Києва з боку Дніпра, 1890–1900-ті роки. Друкарня Стефана Кульженка.

Зі щоденника Михайла Грушевського (1866–1934), українського історика і політичного діяча, у 1892 р. – професорського стипендіата Київського університету:

Сегодня родительська [субота] і я ходив на служеніє, тім не писав тут, аж оце ввечері. Багато було клопоту останні часи, й я дуже радію, що можу бути зовсім вільним, бо постановив, чи краще – думаю, щоб не робити звичайної (наукової) роботи 1-й день. Ото був я у Пихна: довелось седіти в редакції якийсь час і перед очима в мене вісили портрети – очевидячки Шульгина й єго жінки. Я подумав, чи не боїцця Пихно дивитися на їх, й мині стало боязько й ніяково за себе. Став радуватись [за] оцей екзамен. Я взагалі кілька раз почував ніякову думку за сей екзамен, хоч мене й втішає, що я зрікся зумовин, і що сам В[олодимир] Б[оніфатійович] звернув на другі питання (окрім арабів). 21-го [травня; 2 червня за новим стилем] був я в Лаврі, хоч, спавши мало, був стомлений і стояв зле; добре, що в той день служба була швиденька; заходив до Колеси, думав був зайти й на Аскольдов[у могилу] та роздумався. Це, що був я в Колеси і з хазяйкою балакав вчинило мині сумне вражіння, і мині трохи було ніяков[о] іти до Лявден[бахів], там були тільки В[о]вки, поводились гарненько.

(запис передатовано відповідно до григоріанського календаря)

Зі щоденника Михайла Грушевського (1866–1934), українського історика і політичного діяча, у 1909 р. – професора Львівського університету, який у лютому перебував у Санкт-Петербурзі:

Був в Азов[ському] банку, потім в «Общ[ественій] Пользі». Ромм показав кошторис – 20 вип., по 700 р., 120 л[истів], вип. по 1 [руб.] 10 [коп.] з перес[илкою], зиск обрах[ува]лися 30 коп. з випуска, мені половина. Се досить мене збентежило; попробував поторгуватися, вкінці за порадою Кірієнка зажадав, щоб по 3-х тис. мені давано 2/3, і Кулаков згодився. Взяв на себе поговорити з иньшими членами правління. З Київа натомість досить сумний лист про небезпеку конфіскації Самійленка, Треповим. Був у Ястребова і Перетца. По обіді прийшов Луцкевич (він був у мене й перше, але тоді я не мав часу); побалакали на тему чорном.-балтийського союзу і видавання журналу. Потім разом поїхали на банкет. Що се банкет «на мою честь» – дізнався тільки сьогодня, я думав, що він матиме характер об’єктивний. Промови: Погодіна, Славінського, моя, Луцкевича, Ковалевського, Кутиловського, Карєєва, Лотоцького, Кутиловського, моя, потім забалакали за філію Тов. слов’янської культури. О год. 1½ почали росходитися.

(Михайло Грушевський, Щоденник (1902–1914 рр.), Т. 2, 1908–1914, упорядник Світлана Панькова, науковий редактор Ігор Гирич (Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2021), с. 198)

Зі щоденника Михайла Грушевського (1866–1934), українського історика і політичного діяча, у 1908 р. – професора Львівського університету, який на початку січня перебував у Києві:

Був Бородай з Лозинським у мене, потім Лаврів з Котиком. Заповіли прихід колядники, але дуже спізнились – прийшли о 10½. Потім я поїхав до Синицького, де редакція «Ради» стрічала Новий рік. Верталися з Чикаленком; він оповідав, що Васил[енко] казав Матуш[евсько]му, що йому давали читати статю Єфремова, а він не спустився на компетентність Є[фремо]ва. Перед полуднем був я у Сидорова – питати язика; казав, що на українство нема нагінки, а ЛНВ гонорував «академічним журналом».

(запис датовано відповідно до григоріанського календаря)

(Михайло Грушевський, Щоденник (1902–1914 рр.), Т. 1, 1902–1907, упорядник Світлана Панькова, науковий редактор Ігор Гирич (Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2021), с. 495)