![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Зі щоденника Сергія Косяка (1975), українського громадського активіста, у березні 2014 р. – мешканця Донецька, пастора церкви християн віри євангельської «Асамблея Божа», ініціатора міжконфесійного молитовного марафону «Молитва за Україну»:
Увечері, як звичайно, о 18:00 зібралися для молитви на площі Конституції. Були греко- і римо-католики, УПЦ КП, протестанти, була чудова атмосфера.
Автівки, минаючи нас, сигналили на знак схвалення, деякі водії пригальмовували й хрестилися. Увагу проїжджих приваблювали наші банери з написом «Тут моляться за Україну».
До кінця молитви двоє невідомих «притиснули» мою автівку і підійшли дізнатися, що до чого, мовляв, за кого ви. Ми, кажемо, за Христа й Україну молимося. Вони, чухаючи потилиці: «А-а-а... Молитва – це добре». Очевидно, бити священників команди не було.
(Сергій Косяк, Донбас, якого ти не знав. Щоденник священника. Книга перша, переклад з російської Ірини Кримської (Київ: Видавець Заславський О. Ю., 2021), с. 15)
Ілюстрація: Сергій Косяк за молитвою в Донецьку, 2014 р.
