assassins_cloak | Епізод 156: Михайло Грушевський, 4 червня 1892 року (Reply)

Зі щоденника Михайла Грушевського (1866–1934), українського історика і політичного діяча, у 1892 р. – професорського стипендіата Київського університету:

Сегодня родительська [субота] і я ходив на служеніє, тім не писав тут, аж оце ввечері. Багато було клопоту останні часи, й я дуже радію, що можу бути зовсім вільним, бо постановив, чи краще – думаю, щоб не робити звичайної (наукової) роботи 1-й день. Ото був я у Пихна: довелось седіти в редакції якийсь час і перед очима в мене вісили портрети – очевидячки Шульгина й єго жінки. Я подумав, чи не боїцця Пихно дивитися на їх, й мині стало боязько й ніяково за себе. Став радуватись [за] оцей екзамен. Я взагалі кілька раз почував ніякову думку за сей екзамен, хоч мене й втішає, що я зрікся зумовин, і що сам В[олодимир] Б[оніфатійович] звернув на другі питання (окрім арабів). 21-го [травня; 2 червня за новим стилем] був я в Лаврі, хоч, спавши мало, був стомлений і стояв зле; добре, що в той день служба була швиденька; заходив до Колеси, думав був зайти й на Аскольдов[у могилу] та роздумався. Це, що був я в Колеси і з хазяйкою балакав вчинило мині сумне вражіння, і мині трохи було ніяков[о] іти до Лявден[бахів], там були тільки В[о]вки, поводились гарненько.

(запис передатовано відповідно до григоріанського календаря)

(Михайло Грушевський, Щоденник (1888–1894 рр.), підготовка до видання, переднє слово, упорядкування, коментарі і післямова Леоніда Зашкільняка (Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 1997), с. 169)