assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Єнджея Морачевського (1870–1944), польського політика, колишнього прем'єр-міністра та міністра громадських робіт, у 1942 р. – мешканця Сулеювка тепер Мазовецького воєводства:

Кулькова ущипливо помстилася кооперативу «Спуйня». Оце видала членам нашого кооперативу велику пайку, порівняно дуже дешеву. Там виявилося біле пшеничне борошно і ячмінна каша, сіль, сахарин і сірники. Помста, однак, властива ідейним кооператорам. «Спуйня» не матиме можливості спромогтися на таку пайку, тому що крадіжка завдала їм збитків більш ніж на 50 000 зл.

Повидла маємо отримати по 240 г на особу. Воно вже є в кооперативі, але в інших крамницях ще нема, тому наша крамниця почне видавати його лише в понеділок.

Кортонюк остаточно відмовився від посади. Письмово пояснює своє звільнення тим, що зараз у тому відділі, де він працює на фабриці, теж запровадили 60-годинний робочий тиждень (10 год. на день). І це робить уряд, який називає себе національними «соціалістами». Наш реакційний сейм запровадив спочатку 46-годинний робочий тиждень, після чого реакційний диктаторський уряд перейшов на 48-годинний. Треба було, щоб до нас прийшли національні соціалісти і ощасливили 60-годинним робочим тижнем, який був звичним на польських землях 30 років тому. Такий тривалий робочий час на практиці перетворюється для працівників, що живуть на передміських околицях, у 72–84-годинний робочий тиждень (від 12 до 14 годин на день). У цій справі завтра о 17 г. засідання Наглядової ради.

П’яскевичева вражена тим, що з 15 січня їх мають виселити з їхньої посілості. Взагалі німець, який розмовляв з нею про будівництво бараків, говорив тільки про зайняття території від вулиці Падеревського і відгородження її від решти посілості, але у ґміні її зустріли градом питань: «Коли ви випровадитесь зі своєї посілості, яку потрібно звільнити до 15 січня?». Вважаю ці балачки звичним проявом поразництва, бо німці ніколи не планують на місяць уперед і не висилають жодних розпоряджень. Вони не знають, чи до того часу залишаться в Сулеювку, чи ні, чи Сталін дотримається обіцянки і протягом трьох тижнів з’явиться у Східній Пруссії, що змусило би німців полишити землі на правому березі Вісли.

(Jędrzej Moraczewski, Dziennik wydarzeń 1939–1944, wstęp i opracowanie Joanna Dufrat, Piotr Cichoracki (Łomianki: LTW, 2016), s. 849–850. Переклад з польської)

assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Єнджея Морачевського (1870–1944), польського політика, колишнього прем'єр-міністра та міністра громадських робіт, у 1941 р. – мешканця Сулеювка тепер Мазовецького воєводства:

Сьогодні прийшов Рудзік [продавець набілу] і повідомив, що відтепер – до часу – приходитиме в суботу. П’ятниця – базарний день, і багато людей з сіл прямують з товаром на торги. На роздоріжжях німці полюють на тих, хто йде на торг, щоб їх пограбувати. Що награбують у п’ятницю, їдять у суботу, неділю й понеділок. Тоді вже в суботу дороги безпечні.

Уряд у Віші прийняв японський ультиматум, відступив Японії 2 повітряні бази і 6 портів. Як це сприйме Англія (Сінгапур – Австралія), Сполучені Штати (Філіппіни) і Голландія (Голландська Індія), побачимо. Припускаю з цього приводу війну з Японією. Це би продовжило війну з Німеччиною і нашу неволю.

(Jędrzej Moraczewski, Dziennik wydarzeń 1939–1944, wstęp i opracowanie Joanna Dufrat, Piotr Cichoracki (Łomianki: LTW, 2016), s. 486. Переклад з польської)

Ілюстрація: базар у Варшаві, серпень 1941 р. Фото Кристини Хрусцєльської, з фондів Національного цифрового архіву Польщі.


assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Єнджея Морачевського (1870–1944), польського політика, колишнього прем'єр-міністра та міністра громадських робіт, у 1941 р. – мешканця Сулеювка тепер Мазовецького воєводства:

Вандзя [донька автора], крім продуктів, привезла з собою п. Кірхмаєрову. Та хотіла зорієнтуватися щодо можливості провести у нас літні місяці. Проживання в нашому салоні за ширмою їй не посміхалося. Вибрала кімнатку, в якій зазвичай живе Мариня. Приїде аж у червні. Важко сказати, що трапиться до того часу.

Закшевський переказав нам, дуже добре, драматично, останню промову Черчілля, виголошену 3 травня до поляків. Він розвинув досить цікавий історіософський погляд. На прикладах випадків з 1792 і 1939 років він показав, що скільки разів Польща виходила на правильний шлях зміцнення власних сил, стільки Німеччина, незважаючи на союзи і власні зобов’язання, вдаряла по Польщі, щоби перешкодити їй у цьому. Погано було, що англійці замало знали поляків. Тепер познайомилися з їхньою мужністю в бою і загартованістю в недолі. В Абіссинії англійці захопили у італійців їхню останню фортецю Дессе. Попри це, вони не хочуть капітулювати, у зв’язку з чим англійці не хочуть брати на себе відповідальність за долю італійського цивільного населення в Абіссинії, яке абіссинці, мстячи за жорстоке фашистське урядування, найправдоподібніше виріжуть до ноги.

(Jędrzej Moraczewski, Dziennik wydarzeń 1939–1944, wstęp i opracowanie Joanna Dufrat, Piotr Cichoracki (Łomianki: LTW, 2016), s. 449. Переклад з польської)

Ілюстрація: Єнджей Морачевський з родиною.




Profile

assassins_cloak: (Default)
Плащ убивці

May 2025

S M T W T F S
     1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated May. 31st, 2025 08:18 pm
Powered by Dreamwidth Studios
OSZAR »