![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Зі щоденника Єнджея Морачевського (1870–1944), польського політика, колишнього прем'єр-міністра та міністра громадських робіт, у 1942 р. – мешканця Сулеювка тепер Мазовецького воєводства:
Кулькова ущипливо помстилася кооперативу «Спуйня». Оце видала членам нашого кооперативу велику пайку, порівняно дуже дешеву. Там виявилося біле пшеничне борошно і ячмінна каша, сіль, сахарин і сірники. Помста, однак, властива ідейним кооператорам. «Спуйня» не матиме можливості спромогтися на таку пайку, тому що крадіжка завдала їм збитків більш ніж на 50 000 зл.
Повидла маємо отримати по 240 г на особу. Воно вже є в кооперативі, але в інших крамницях ще нема, тому наша крамниця почне видавати його лише в понеділок.
Кортонюк остаточно відмовився від посади. Письмово пояснює своє звільнення тим, що зараз у тому відділі, де він працює на фабриці, теж запровадили 60-годинний робочий тиждень (10 год. на день). І це робить уряд, який називає себе національними «соціалістами». Наш реакційний сейм запровадив спочатку 46-годинний робочий тиждень, після чого реакційний диктаторський уряд перейшов на 48-годинний. Треба було, щоб до нас прийшли національні соціалісти і ощасливили 60-годинним робочим тижнем, який був звичним на польських землях 30 років тому. Такий тривалий робочий час на практиці перетворюється для працівників, що живуть на передміських околицях, у 72–84-годинний робочий тиждень (від 12 до 14 годин на день). У цій справі завтра о 17 г. засідання Наглядової ради.
П’яскевичева вражена тим, що з 15 січня їх мають виселити з їхньої посілості. Взагалі німець, який розмовляв з нею про будівництво бараків, говорив тільки про зайняття території від вулиці Падеревського і відгородження її від решти посілості, але у ґміні її зустріли градом питань: «Коли ви випровадитесь зі своєї посілості, яку потрібно звільнити до 15 січня?». Вважаю ці балачки звичним проявом поразництва, бо німці ніколи не планують на місяць уперед і не висилають жодних розпоряджень. Вони не знають, чи до того часу залишаться в Сулеювку, чи ні, чи Сталін дотримається обіцянки і протягом трьох тижнів з’явиться у Східній Пруссії, що змусило би німців полишити землі на правому березі Вісли.
