assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника невідомої ближче жінки на ім’я Ольга (1923–?), вчительки, у 1943 р. – мешканки Знам’янки:

Така теплінь! Сніг тане... Прогулятися б, але грязюка... От ми у нас вдома: всі, крім Жені. Вона вже не з нами... Я все думаю, що це не надовго. Сидимо слухаємо патефон... Раптом у дім входить солдат, у німецькій формі, але я в ньому могла впізнати кавказця. Він питає, чи нема у нас для нього квартири, переночувати. Я брешу, що у нас на квартирі німець. Він або бачить, що я брешу, або передчуває це, т. як, вочевидь, зустрічав уже такі відмовки. Я знову брешу йому! А він таким страшним мені видався! Та ще чогось так дивиться... Ми його скерували до тьоті Віри, вона у нас староста вуличного комітету. Ну ми так і подумали: якщо росіяни такі будуть, коли прийдуть, то якраз буде нам... Повісять! Кажуть, що особливо погано поводяться з перекладачами і т. п. Чи вірити цьому всьому? Ні! Мені не страшно, тому що я ні у що не вірю!

(Дневник. Мысли. Детали. “Я не могу относиться с презрением к своим врагам, если даже не – наоборот. Хотя во мне все и кипит”, передмова Олени Бетлій, Катерини Диси, Юлії Кислої, у Україна модерна. Архів [2014], с. 14. Переклад з російської)

Ілюстрація: Знам’янка в роки війни. Фото з німецьких архівів.
 
assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника невідомої ближче жінки на ім’я Ольга (1923–?), вчительки, у 1943 р. – мешканки Знам’янки:

Сьогодні мені 20 років! Ого! 20 років! Яка я вже велика. А головне – молода. Я навіть боюся зізнатися, що мені вже так багато років! [...] Ксанка, подруга Ніни, прийшла мене привітати, а Шурена зайшла, щоб піти з нею до німців, які запрошували її. Але ось ми у них. Нудно. Вони нудні. Слухаємо радіо. Один із них розуміє російську, але не вимикає радянський передатчик. Ми чуємо голос Рад, «ніколи, ніколи не буде Вкраїна рабою німецьких катів!». Мене не тішить ця передача, як раніше. Сердить навіть. Мені огидний голос Рад. Я не хочу їх більше! Нехай це навіть не шляхетно з мого боку, але це так.

(Дневник. Мысли. Детали. “Я не могу относиться с презрением к своим врагам, если даже не – наоборот. Хотя во мне все и кипит”, передмова Олени Бетлій, Катерини Диси, Юлії Кислої, у Україна модерна. Архів [2014], с. 19. Переклад з російської)

Ілюстрація: наслідки радянського бомбардування залізничної станції Знам’янка, жовтень 1943 р. Фото Вальтера Голлнаґеля.


Profile

assassins_cloak: (Default)
Плащ убивці

May 2025

S M T W T F S
     1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated May. 23rd, 2025 04:51 am
Powered by Dreamwidth Studios
OSZAR »