![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Зі щоденника Міхала Дубянецького (1927–1990), білоруського перекладача і публіциста, у 1986 р. – мешканця Мінська:
Видатну ілюстрацію до «справи» американського емігранта Локшина створили останнім часом у Білоруському НДІ санітарії та гігієни.
У зв’язку з Чорнобильською аварією в цьому інституті знову створили відділ радіаційної гігієни. Керівником «нового» наукового підрозділу призначили кандидата наук, докторанта Лівшиця. Він дуже серйозно взявся за справу, кілька разів виїжджав до аварійної зони і подовгу там працював, готував необхідні документи, коротше, вдихнув життя в терміново народжене тіло.
І раптом трапився конфуз: органи держбезпеки не допустили Лівшиця до посади, яку він уже фактично займав з травня цього року. Причина? Можна здогадатися – Лівшиць єврей! Щоправда, йому сказали, що його шкодують кидати на цю небезпечну ділянку (!?), що від нього чимшвидше чекають докторської дисертації (!?) і т. д.
Скривджений захворів і кілька днів не з’являвся в інституті. Тепер він знову повернеться до своєї колишньої лабораторії у відділі, здається, шкільної гігієни.
Але до чого тут Локшин? А ось до чого. Днями він сказав американським телеглядачам, що за три тижні, які прожив зі своєю сім’єю в СРСР, він не бачив тут антисемітизму.
Нічого, любий, ще відчуєш ти його! А на додачу й інші «доброти» соціалістичного ладу будуть супутниками твоїми і твоєї сім’ї. Аж доки ви не покинете цей рай!..
До речі, згадана телепередача відвернула радянських телеглядачів від сімейки Локшинів. Їхні скарги на прикрощі американського життя видалися нам мізерними й непристойними. Подумати лише: зрадити батьківщині тільки тому, що хтось слідкує за вашими рахунками в банку! Та тут, в СРСР, і ніяких рахунків у банку ви не будете мати – не буде чого перераховувати через банк. Ви будете перебиватися на жебрацьких заробітках радянських учених, службовців. А може, вам доплачуватиме той орган, який у вас поки що зацікавлений?
(Міхал Дубянецкі, “«Трэба рызыкаваць...»: Дзённікавыя запісы 1985–1988 гадоў”, Дзеяслоў 6 (2009), с. 257–258. Переклад з білоруської)
