![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Зі щоденника Германа Гессе (1877–1962), німецького письменника, філософа та художника, який у квітні 1901 р. перебував у Флоренції:
Уранці відвідав пана Гаупта у Брогі. Затим Уффіці. Спочатку нижні зали з художніми портретами, серед яких моїми улюбленими стали Філіппо Ліппі, Рембрандт, Тіціан, Ск’явоне. Там є також великий автопортрет Рубенса, де він елегантний, молодцюватий і чудовий. Затим Веласкес, модерн, мене прикували Геркомер, Ватто, Мілле. Нагорі коридор антики. Ось перший зал: чудовий великий ван дер Гус, добре освітлений і наївний; побіля нього мила Мадонна Боттічеллі. Його пастель «Поклоніння мудреців» надзвичайно драматично зворушлива, але скеля дуже шкодить. Дуже схоже та все-таки компактніше те саме зображення Філіппіно Ліппі, однак його велика «Мадонна» поруч розчаровує. Особливо свіжо сприймається наївний Гірландайо (після Уффіці рекомендують спочатку затриматися в лоджіях, поки очі знову не звикнуть до світла й до життя на вулиці, бо зазвичай на невгамовній пожвавленій П’яца Синьйорії майже з впевненістю можна потрапити під колеса, що вже двічі ставалося зі мною). Обід із Гауптом, потім собор і двері Гіберті до баптистерію. Собор із вежею навдивовижу грандіозний, зосібна своїми кольорами. Піша прогулянка по обидва боки Арно з мостами, затим вечеря й весела пиятика з Гауптом до третьої години ночі. Вино здебільшого чудове й дешеве, насичене, проте добре засвоюється.
(Герман Гессе, Щоденники, т. 1, переклад з німецької Івана Мегели (Харків: Фоліо, 2025), с. 26–27)
