Зі щоденника Міхала Дубянецького (1927–1990), білоруського перекладача і публіциста, у 1988 р. – мешканця Мінська:
Отримав з Білостока часопис «Kontrasty» Nr. 2–88 з моїм інтерв’ю Яну Чиквіну «Про польську літературу в Білорусі» (стор. 34–36).
Нарешті цукрова епопея завершилася тим, чим і повинна була завершитися – запровадженням карток. «Будинкова активістка» Альбіна Ригорівна Папачаниха видала чотири талони на березень. По кілограму на кожного члена сім’ї. Кажуть, що так буде до червня. А там нібито подвоять норму з урахуванням сезонних потреб. Докотилися більшовички! А у себе на батьківщині, там, у Росії, вони вже давно запровадили картки на широку номенклатуру харчових продуктів і промислових товарів.
Що ж, джина з пляшки випустила Росія. Їй більше за всіх тепер і дістається.
(Міхал Дубянецкі, “«Трэба рызыкаваць...»: Дзённікавыя запісы 1985–1988 гадоў”, Дзеяслоў 4 (2010), с. 236–237. Переклад з білоруської)
Ілюстрація: черга на одній з вулиць Москви. Фото Владіміра Сєрґієнка, липень 1988 р.
