![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Зі щоденника Влодзімєжа Капчинського (1929–2018), польського енергетика, діяча антикомуністичної опозиції, у квітні 1982 р. – в’язня табору для інтернованих осіб:
Холодно, вітер, не виходжу на прогулянку. Приїхала комісія, складена з ксьондзів. Привезли подарунки. Їх не впустили до осередку. Ми скандуємо: «Впустити ксьондзів». Співаємо. Не впустили. Капітан ходить по камерах і намовляє на розмови з воєводськими комендантами Громадянської міліції з Перемишля і Катовіце. Нема багатьох охочих. З Катовіце є підполковник Окрутний. На розмову з ним пішла частина «шпани» і пара інших осіб. Ввечері ділимо подарунки, випало по одному лезу. Я витягнув жереб на майку, рідину для миття посуду, дві пасти. Отримав туалетне мило. Відредагував пісню про Зосеньку. Один хлопець прийшов до Морського, щоби написав йому подання на звільнення. Це гірник, який був отруєний газом і за висновком лікарів має рідину в легенях.
Окрутний казав писати йому клопотання про звільнення.
(Włodzimierz Kapczyński, Dziennik 1981–1983 (Katowice; Warszawa: Instytut Pamięci Narodowej; Śląskie Centrum Wolności i Solidarności, 2019), s. 59. Переклад з польської)
(Włodzimierz Kapczyński, Dziennik 1981–1983 (Katowice; Warszawa: Instytut Pamięci Narodowej; Śląskie Centrum Wolności i Solidarności, 2019), s. 59. Переклад з польської)
