Зі щоденника Влодзімєжа Капчинського (1929–2018), польського енергетика, діяча антикомуністичної опозиції, у січні 1982 р. – в'язня табору для інтернованих осіб:
Після сніданку вартовий викликає мене з камери. На коридорі на мене чекає есбіст з ППБ Будосталь-4 – капітан Роберт Каґан. Знову заводить мене до будівлі ВУ ГМ [воєводського управління Громадянської міліції]. Не пам’ятаю, до якої кімнати. Проходимо повз міліцейську їдальню. Бачу багато есбістів і міліціонерів, які виходять звідти з покупками. Тоді Каґан звертається до мене: «Ви писали у своїй писульці, що ми тут можемо все купити без карток: ковбасу, шинку і шоколад. А це неправда. Гляньте, що несуть ті, хто виходять з їдальні. Шинки, ковбаси і шоколаду тут не видно». Думаю: «Ти собі говори, а я своє знаю».
Заводить мене до якоїсь кімнати. Сідає за столом, а я на стільці по інший бік. Цього разу нічого не пише і не каже мені писати. Ставить запитання, а я маю відповідати. Виглядає на те, що має увімкнутий магнітофон. Розпитує мене про скликання під час I і II туру Крайового з’їзду НСПС «Солідарність» у Ґданську Установчого комітету Спілки політичних в’язнів ПНР. Розпитує мене про подробиці, а я йому розповідаю все те, що вони вже і так знають на цю тему. Потім лунають запитання, як я оцінюю Лєшека Валішевського, Анджея Розплоховського, Генрика Стшудку, Тадеуша Бурановського. Як я ставлюся до Конфедерації незалежної Польщі, чи знаю програму КНП, як оцінюю Мочульського, а як Куроня. Я сказав есбістові, що моє ставлення до КНП було радше негативним. КНП робила велику політику, що урядова пропаганда приписувала «Солідарності». Мочульський скоріше фантаст, а не політик. Куронь – це поміркований політик, з якого урядова пропаганда робить великого радикала. А як оцінюю виступ Ярузельського в Сеймі? Відповів, що зі слів Ярузельського можна зробити висновок, що з кінця лютого має дійти до певної «відлиги», але не знаю подробиць цього виступу. Зачекаймо на факти, слів і обіцянок було вже дуже багато.
Каґан питає, як дивиться на майбутнє НСПС «Солідарність». Я парирував, що Ярузельський сказав, що діяльність «Солідарності» було заморожено, отже, він повинен дотримати слова і «розморозити» її.
Каґан питає, чи я особисто не відчуваю кривди через інтернування. Відповідаю, що у своїй профспілковій діяльності я не зробив нічого такого, що загрожувало би польській державі. Хочу повернутися додому, до роботи, або потрапити власне до осередку для інтернованих.
На це Каґан сказав, що незабаром на робочих місцях будуть створюватися нові профспілки і він бачив би мене на чолі такої профспілки. «Тут тобі болить, – подумав я. – Шукаєте фраєра, якого можна купити посадою». Каґан запропонував мені вихід з інтернування за умови, що я підпишу декларацію лояльності. Я йому відповів, що якби я підписав таку «лоялку», то визнав би, що дотепер я провадив антидержавну діяльність і добровільно позбавив би себе на майбутнє можливості провадити профспілкову діяльність і висловлювати власну думку, що мені гарантує конституція.
На відчіпне сказав йому, що поміркую над його пропозицією. Він на те, що якщо вирішу підписати декларацію лояльності, то мушу написати листа до Воєводського управління ГМ з проханням про зустріч з капітаном Робертом Каґаном. Думаю собі: «Можеш чекати аж до своєї смерті».
Та «розмова» – а радше допит – з Р. Каґаном, що тривала пару годин, відбулася, на мою думку, з користю для мене. Я весь час контролював свої відповіді, щоб не сказати більше, ніж те, що СБ вже знає. При нагоді ставив йому такі запитання, які в певній мірі дозволили би зорієнтуватися, в якому напрямку діє СБ і що відбувається у мене на роботі, тобто в ППБ Б[удосталь]-4, на будівельному майданчику металургійного заводу «Катовіце» і на самому заводі. Однак есбіст говорив мало.
Було вже по обіді, коли есбіст відпровадив мене до камери і передав вартовому.
Як завжди, я розповів колегам у камері, чого стосувалася «розмова» з есбістом, що він хотів від мене довідатися, і про його пропозицію висунути мене на шефа профспілок в ППБ Б-4 та звільнення мене з інтернування за умови, що підпишу декларацію лояльності, чи так звану лоялку. Так це зазвичай починається, хто клюне на цю наживку, вже від них не викрутиться.
(Włodzimierz Kapczyński, Dziennik 1981–1983 (Katowice; Warszawa: Instytut Pamięci Narodowej; Śląskie Centrum Wolności i Solidarności, 2019), s. 24–26. Переклад з польської)
Ілюстрація: військові біля варшавського кінотеатру «Москва» з афішею фільму «Апокаліпсис сьогодні» в перший день воєнного стану в Польщі. Фото Кріса Ніденталя, грудень 1981 р.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
