![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Зі щоденника Віллі Кона (1888–1941), німецького історика та педагога єврейського походження, у 1939 р. – мешканця Бреслау (Вроцлава):
Вчора перед полуднем працював з панною Заваде в університетському архіві. З цього приводу склав окремий протокол, тож тут не маю що записати. Це була дуже приємна співпраця. Дівчина швидко вчиться. Зайшла також Гедвіґ Берманн. Дуже мені її шкода. У справі грошей та її еміграції, на жаль, небагато поступу. Ця жінка в поганих руках.
Вулиці переповнені військом, також уночі не припиняється шум літаків. Дотепер я завжди вірив у мир, але дивлячись на те, що нині відбувається, дуже сумніваюся, чи та тонка нитка витримає. Про деякі речі навіть не хочу думати, як-от про те, що можу залишитися взагалі відрізаним від дітей. І що тоді буде з хлопцями!
(Willy Cohn, Żadnego prawa – nigdzie. Dziennik z Breslau 1933–1941, wybrane fragmenty w opracowaniu Norberta Conradsa, z języka niemieckiego przełożył Viktor Grotowicz (Wrocław: Via Nova, 2010), s. 293. Переклад з польської)
Ілюстрація: головний залізничний вокзал у Бреслау (Вроцлаві), 1939 р.
