![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
assassins_cloakЗі щоденника Олекси Ізарського (Мальченка) (1919–2007), українського письменника, літературознавця, перекладача, у 1973 р. – мешканця Лейквуда, штат Огайо, США:
Нормальний день за столом. Хоч увесь час пішов на перепрацювання попереднього тексту. Але я люблю таку роботу, такі дні: устійнюється справжня сторінка, навіть і абзац – добре. Крім того, так цікаво знаходити вчорашні помилки, примітивність учорашнього писання... – О шостій я сів до столу знову, написав декілька рядків рецензії на книгу Л. Палій... коли це обізвався телефон: говорить Олена Смотрич!.. Вони, з Олександром, недалеко вже від нас, вирішили спитати дорогу до нас. Отже я кинувся готувати вечерю, готувати стіл, а гості вже перед дверима. – Пробули вони до дев’ятої. Настрій був приємний, розмови цікаві, новини – також і сумні. Півтора місяця тому померла Олександрова мати. – Багато говорилося про наше «літературне життя». Гість розповів, наприклад, що Василь Чапленко похвалив його книгу, але попередив, що рецензії на неї написати не може, бо він би втратив останніх друзів... А в «Свободі» він написав про О. См. прихильно, бо вважав його за небіжчика! – Згадали У. Самчука: він похвалив книжку, телефонував. – А взагалі Смотричі живуть самітньо. Олександр скуповує старі американські літографії. – Олена намірюється взяти річну відпустку й написати дослідження про двомовність українців Канади. – Жаль було прощатися. Радісно було на душі до болю. – Був лист від О. Радиш. Вона прочитала «Київ» і тепер питає, чи мене цікавить її думка про книжку. Вона знайшла помилку в книжці: у мене замісць Великої Підвальної з’явилася Велика Прорізна вулиця!
