assassins_cloak | Епізод 329: Юрій Лисянський, 24 листопада 1797 року

Зі щоденника Юрія Лисянського (1773–1837), військового моряка, географа, океанографа українського походження на російській та британській службі, у 1797 р. – волонтера британського флоту, який перебував у Південній Африці:

Відчувши себе хворим, я вирішив краще залишити корабель і провести деякий час на березі, де мені також хотілося задовольнити свою цікавість, бо хоча я читав, що ця частина світу сповнена злими дикими звірами, але досі ще нічого подібного не бачив, крім молодого левеняти, якого спіймали близько ста п’ятидесяти миль від міста й продали пані Дашвудовій. Мені хотілося знайти привід, якщо можливо, потрапити до партії, які тут іноді складаються для полювання і часто вбивають слонів, гіпопотамів, левів, тигрів та барсів, з райносаросами [носорогами] ж і жирафами дуже рідко зустрічаються, та й то у віддалених місцях, але не знаю, чи зможу в тому досягти успіху.

Від [часу] заволодіння Мисом Доброї Надії англічанами всі потрібні для життя речі так подорожчали, що тепер тут треба витратити втричі того, що було б досить за часів голландських.

Немає місця в світі, яке могло б перевершити це у відношенні фруктів та зелені. Перші складаються з європейських і тих, що належать кліматам спекотливим, але головне місце посідає виноград, якого тут чимало родів. Аглічани, бувши самі любителями городів, виписали багато рідкісного насіння, яке, разом із природним, тепер дає вельми гарні збори. Мені самому довелося тут їсти полуницю, яка не поступається кращій в Англії.

З диких птахів мені тільки в місті вдалося бачити секретаря та строуса. Яйця останніх щодня продаються на ринку, а перший згаданий отримав свою назву через кілька довгих пір’їн, які вона має позаду шиї, подібно наче за вухами. Ноги його довгі і ляжки вкриті чорним пір’ям. Він крокує дуже просторо й кричить голосом звіриним. Кажуть, що птах цей годується зміями й різними іншими плазунами. Крім цього, тут трапляються маленькі пташки, що звуться цукровими [капські цукрові медоноси], гамін-бард [колібрі] і кінс-фішер [зимородки]. Вони вельми красиві, особливо остання, яка кольору зеленого, з досить довгим хвостом і жовтим під крилами пір’ям. Самці мають чорні плямки під шиєю, які, подібно до іншого пір’я, вкриті блиском, що представляє золото різних кольорів. Гамін-бард тутешня – завбільшки з чижа й дещо схожа на нашого гарного щигля. Цукрова пташка менша від останньої згаданої, але набагато гарніша. Я трохи не забувся згадати про цієї пташки довгий хвіст; вона завбільшки з нашого шпака, кольору темного, має хвіст у три рази довший від тіла. Що ж до свійських птахів, то вони не відрізняються від європейських, крім курок, які набагато більші звичайних наших.

Оскільки місце це стало нині притулком загальним, то в обігу гроші різних націй. Голландські ж розрахунки роблять зазвичай рексталерами, з шилінгами та штайверами. Проте гінеям тут віддають перевагу, бо я сам за оні отримував по двадцять вісім аглінських шилінгів асигнаціями, рахуючи кожний рексталер за чотири шилінги.

(Юрій Лисянський, Щоденник служби на британському флоті, 1793–1800, переклав з російської Олександр Морозов. Подорож навколо світу на шлюпі «Нева», 1803–1806, переклав з англійської Олександр Морозов (Київ: Гурович В. Г., 2024), с. 132–134)