assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Миколи Василенка (1866–1935), українського історика, громадського та політичного діяча, у 1926 р. – академіка Всеукраїнської академії наук, мешканця Києва:

Зранку була у дружини вчителька Кавецька, яка працює в Києві у школі на Подолі. Отримує всього 30 крб. на місяць. Просить знайти заробіток, надто що школа євреїзується і Кавецька скоро зовсім втратить місце. Таке становище вчителів. Становище Кавецької тим скрутніше, що вона росіянка і слабо володіє українською мовою.

Вчора вечір провели у Л. М. Яснопольського. Був там короткий час і В. І. Бошко з дружиною, але швидко пішли. Врешті-решт зайшла мова про модне питання – українізацію опери. Відчувається вороже до неї ставлення, засуджують Собінова, який, кажуть, співає українською в Харкові, виходячи з права українців мати свою оперу. Українська опера в Києві безсумнівно провалилася. Режисерська частина і декоративна прекрасна, але репертуар малий і незадовільний. Немає ходових опер. Дорого оплачуваних артистів неможливо використовувати, тому що нема готових опер українською мовою. Казали, дефіцит 67 тис. Артистам, кажуть, не доплачують. Повністю платять колективам, напр. хору, оркестру, з боязні страйку. У Анни Митр. Яснопольської повний розрив з А. І. Муріні, яка навчала її співу.

Були сьогодні з візитом у акад. Б. І. Срезневського. Він все хоче провести в академіки проф. Опокова – фахівця з гідрографії і дивується, чому кандидатура зустрічає протидію в 2-му відділенні Академії наук.

Увечері Нат. Дмитр. була на ювілеї Анни Іванівни Снєжкової, її вчительки, яка готувала її до гімназії. Влаштовували ювілей учителі. Зараз взагалі в моді ювілеї. Багато промов офіційних. Вечір я провів з Мих. Ів. Корниловичем і проф. Степаном Рудницьким, професором географії галицьким. Рудницький типовий галичанин, солодощаво ввічливий і запобігливий. З відвідин здобув він і користь, передав мені curriculum vitae свого родича проф. Дністрянського. Передав його ніби мимохідь «може пригодиться», насправді ж це, звичайно, натяк, чи не можна обрати Дністрянського в Академію. Від Рудницького за вечір мало дізнався цікавого, хоч він і багато говорив. Людина він собі на умі. Дізнавшись про неприхильність в Академії до М. С. Грушевського, Рудницький підкреслив своє вороже ставлення до нього. Це справило на мене бридке враження. «Я думав, додав Р-ий, – Грушевський в Академії все, всім вертить, але побачив, що далеко ні». Р-ий багато говорив про емігрантів, але все відоме, при цьому так неглибоко і поверхово, що мало додав, що нам було відомо до нього.

(Микола Василенко, Вибрані твори, Т. 3, Спогади. Щоденники. Листування, упорядники Ігор Усенко та ін. (Київ: ТОВ «Видавництво “Юридична думка”»; Видавничий дім «Академперіодика», 2008), с. 321. Переклад з російської)

Ілюстрація: Микола Василенко і його дружина Наталя Полонська-Василенко, 1933 р. Фото з фондів Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.

 
assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Миколи Василенка (1866–1935), українського історика, громадського та політичного діяча, у червні 1922 р. – академіка Всеукраїнської академії наук, мешканця Києва:

О першій дня засідання в Академії відносно дослідницьких кафедр і конгресу вчених, який має зібратися в жовтні. Я в конгрес не вірю, і тому відмовився увійти до комісії з організації конгресу, хоча отримав пропозицію. Обрали Тутковського і Оппокова. Тутковський похвалився, як він це любить. На загальних зборах академіків у понеділок Кримський зауважив, що свого часу (за гетьмана) конгрес відбувся вдало, провели його, здається, Вернадський і Яната. Тутковський сьогодні спростував, що не Вернадський провів вдало конгрес, а він, Тутковський.

Жахіття розповіла мені С. В. Смірнова: у Смірнових нема дітей, і вони шукають узяти дитину. Їм порадили звернутися в Евакопункт, куди прибувають діти з Поволжя, які втратили батьків. Смірнова прийшла туди, і перше враження – труна: маса дітей помирає. Діти сидять навколо столів сумні, в’ялі якісь. Вони звернули увагу на одну дівчинку. Лікар заявив, що невідомо, хто вона, як звуть – здається, Ніна. Стали розпитувати. Мовчить. Раптом встала, підійшла до Павла Петровича Смірнова і пригорнулася. Коли йшли, розридалася. Смірнови вирішили її взяти. Смірнови добрі хороші люди. Дівчинці буде добре. Так випадково визначилася доля дівчинки. Я зустрів сьогодні С. В. Смірнову, коли вона йшла за дівчинкою. Смірнова каже, що діти заражаються, хворіють на очі, мабуть, трахомою.

(Микола Василенко, Вибрані твори, Т. 3, Спогади. Щоденники. Листування, упорядники Ігор Усенко та ін. (Київ: ТОВ «Видавництво “Юридична думка”»; Видавничий дім «Академперіодика», 2008), с. 311. Переклад з російської)

Profile

assassins_cloak: (Default)
Плащ убивці

May 2025

S M T W T F S
     1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 3031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated May. 30th, 2025 06:42 pm
Powered by Dreamwidth Studios
OSZAR »