![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Зі щоденника Михайла Грушевського (1866–1934), українського історика і політичного діяча, у 1893 р. – професорського стипендіата Київського університету:
Не вийшло тоді, бо одібрав записку од М[арії] прийти безпремінно перебалакать про Плетневу – сю записку почув я наперед, але М. майже не була зі мною і я, вернувшись до дому, був у так тяжкому стані, що трохи не кричав. В суботу заходив на короткий час; вечір пропав, бо пішов з Стр[ижевським?] до О. Як. [Олександра Яковича Кониського]. Вчорашній [день] проседів у В[о]в[ків]; М. багато було зо мною, ми й балакали собі доволі добре, їздили вкупі до Лис[енків] поздоровляти з іменинами т[аке] и[нче]. Вчора й сегодня мині смущеніє з поводу хороби Стрижевського – щоб іти в Соф[ійський собор] т. и.; вчора не пішов навмисне, маючи на увазі такий характер справи про голе смущеніє, подав єго на [нерозбірливо] й молебен; сегодня зрану также щось кучило. Боже, помилуй нас!
(Михайло Грушевський, Щоденник (1888–1894 рр.), підготовка до видання, переднє слово, упорядкування, коментарі і післямова Леоніда Зашкільняка (Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 1997), с. 209)
